«Справа», «Петро і Мазепа» і «Біловоддя» в особі Олександра Нойнеця звітують про поїздку в околиці Артемівська в розташування 54-го окремого розвідувального батальйону, що відбулася 28-29 вересня. Повна версія звіту з кулсторі в неповторному стилі головреда лежить тут. Ми ж публікуємо витримки.
«Минулого місяця, як ви знаєте, ми почали збирати гроші на підтримку 54-го ОРБ. Розвідники просили коралі. Протягом кампанії ми зібрали гроші на три машини, дві з них вже купили, і ось я їздив передавати другу з них.
Перша – Фольксваген Транспортер Т4, звана бійцями «течік». Він вже тиждень служить, за ним закріплений водій, бійці на ньому вже катаються на полігон і взагалі по околицях. Раніше він був інкасаторський, тож вважається броньованим, тому обійшовся нам на 300 євро дорожче.
Друга – Сітроен Джампер, на ній ми, власне, і їхали. Крім самої машини ми везли бійцям всякі різні овочі-фрукти, консервації, а головне - грубки напередодні зими.
Що хочу сказати на тлі попередніх волонтерських поїздок. 54 ОРБ – унікально крутий батальйон. У нього унікально крутий комбат, у нього унікально круті ротні, взводні, і у нього в зв'язку з цим вкрай задоволені життям солдати»...
... «Зранку було урочисте шикування. У цей день на дембель йшла частина солдатів з третьої хвилі мобілізації. Заради такого випадку комбат продовбав голову Григорію Івановичу, який нас привіз, на предмет того, що солдат не повинен йти на дембель з АТО без подяки керівництва. Тому ми з собою везли півсотні нагородних знаків.
Це не державні нагороди, державні нагороди з держави фіг витягнеш… Тому ми привезли волонтерські нагороди, народні. І всю ніч командири рот не спали, розбирали нагороди і писали списки, кого якою нагородити. З ранку я побачив, наскільки це важливо.
На полі зібрали батальйон, комбат вийшов, сказав промову, подякував бійцям, почав викликати їх для нагородження, і я офігів. Бійців нагороджували за Савур-могилу, за Іловайськ, за Дебальцеве. За рік 54-й ОРБ відзначився і там, і там, і скрізь. І тільки через рік бійці отримують нагороди за Савур-могилу, і то не державні, а волонтерські. Ось лежать в коробці від нових берців «Талан». Берци, до речі, дуже непогані, я помацав, з ними все відмінно. Але солдати воюють не тільки завдяки берци. Чоловічі іграшки – це не тільки зброя і спорядження. Головна чоловіча іграшка, навіть головніша грошей – це медальки. Богатирям і дружинникам дуже важливо розуміти, що їхня честь і слава поважається князем, і князь особисто підносить їм чару на бенкеті. Саме тому в армії потрібно якомога більше медалей і нагород. З медаллю і рукостисканням командира солдат набагато менше скаржиться на своє сповнене проблемами життя »...
... «Насправді головне, чим мене підкупила ця поїздка – я побачив армію такою, якою вона повинна бути насправді. До цього подорожі у 28 ОГМБ показали мені, що армія – це місце, де солдати героїчно перемагають злидні військової служби. Це викликає повагу і змушує схилити голову перед їхнім подвигом.
А 54 ОРБ - це місце, де люди працюють війну. Вони нічого не пересилюють, докладаючи нелюдських зусиль. Немає потреби пересилювати, кожна людина на своєму місці зайнята тим, що намагається максимально ефективно тягти свій шматок роботи і за можливості допомагати товаришам»...
«Зрозуміло, там теж багато чого погано, і із забезпеченням зокрема (інакше б ми ніякі машини їм не привозили). Зрозуміло, комбат вічно незадоволений і шукає, як би все ще поліпшити, де поставити нову душову, як утеплити базу перед зимою, що б ще придумати, щоб підвищити бойову ефективність. І проблем повно. Але це не проблеми, які ставлять батальйон на межу виживання. Це завдання, які командири взводів і рот винаходять, як вирішити, і які батальйон вирішує в робочому порядку»...
«Загалом, вони дійсно конструктивно ставляться до своєї роботи. Я сподіваюся, що ближче до 14-го жовтня вийде повезти туди наступну машину, і залишитися там жити і висвітлювати життя батальйону протягом дійсно тривалого часу, кілька тижнів приблизно».
«Такий армії хочеться допомагати. Бо якщо в багатьох інших місцях українська армія – це структура, якою дуже хочеться пишатися, то конкретно в даній точці українська армія – це структура, якої вже можна пишатися на повних підставах»...
P.S. Зрозуміло, ви ж розумієте, що я не можу закінчити текст просто так. Як будь волонтер, за свою зворушливу історію я навзаєм попрошу грошей. Ось, прошу. На них або будуть куплені машини, бо машин батальйону, який постійно розвозить наглядові групи по всьому сектору, ніколи не вистачає. Або прилади спостереження (є маза, що нічники і тепловізори в достатній кількості піджене армія, тому поки подивимося, раптом і справді не брешуть, і піджене). Або зв'язок, або обвіс для глибинників, бо, як виявилося, рота глибинної розвідки одягається, як страшний американський спецназ і обважує свої стволи магпулом не за армійський кошт і навіть не за волонтерські, а за свої власні АТОшні зарплати.
Загалом, не соромтеся, закидайте, хто скільки зможе. А я зі свого боку в подяку за це зобов'язуюсь поставити сотню військових байок з самого «нуля».
Одержувач: ПАТ КБ «ПриватБанк»
Код одержувача (ЄДРПОУ, ЄДРПОУ): 14360570
Код банку одержувача (МФО): 305299
Рахунок одержувача: 29244825509100
Призначення: для поповнення карти / рахунку № 4731 1856 0370 9285, Нойнець Олена Анатоліївна
